Про село Стайки

Село Стайки в Обухівському районі, за 27 км. від районного центру та 59км до м. Київ, розташоване на березі Дніпра, сходу його омивають води Канівського водосховища.

Середня висота над рівнем моря 189 м.  Географічні координати: 50°3′51″ пн. ш. 30°54′13″ сх. д.

До 2020 року — адміністративний центр Стайківської сільської ради (Станом на 17 грудня 2014р площа Стайок: 38,472 км², населення: 2203 особи)

Нині — Стайківський старостинський округ Ржищівської міської громади. ( Станом на 31.10.2023р площа населеного пункту – 486,6 га, населення – 1651 осіб.

На території села знаходяться:

• Школа ЗОШ I – III ст. обладнана бомбосховищем
• Дошкільний навчальний заклад ДНЗ “Струмочок” обладнаний бомбосховищем
• Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (з 2014 року)
• Будинок культури
• Історико – краєзнавчий музей “Берегиня”
• Бібліотека
• Відділення поштового зв’язку АТ «Укрпошта»
• Відділення ТОВ «Нова пошта»
• ПОСП “Дніпро”
• Стайківське лісництво Ржищівського держлісгоспу
• Ветеренарна аптека
• Перукарня 
• Продовольчі магазини 
• Господарський магазин 
• Магазин “Cтайки рибалка” (все для риболовлі та мисливства)
• Пляж на р. Дніпро 

З історії

Стайки історично стоять в одному ряду з Витачевом, відомим з давніх писемних джерел (з 945 р.). Трипіллям (Треполь), згадуваним з 1093 р., та Ржищевим, відомим з 1151 р.

Про давню історію Стайок нагадують стародавні кургани, яких навколо Стайок налічується понад 60. Великі могили – то переважно дохристиянські поховання вождів, воєвод, бояр VIII – X ст. Під час розкопок археологи знайшли стародавні гривні (срібні злитки вагою близько 200 г.) та прикраси із срібла. У районі Стайок збереглися рештки давньоруського поселення й городища, яке окремі вчені вважають літописним містом Святополч, що його у 1095 році збудував Святополк Ізяславич.

В 1627 році – згадка  про Стайки у  «Книзі Великому кресленню». Книга Большому чертежу (рос.) — перший географічний і частково етнографічний опис всієї Московської держави та один із перших географічних описів України.  Про Стайки як про місто написано (у 1627р. в літописах з історії козацьких воєн у XVII ст.). У самому містечку знаходиться велике городище, а на його околицях ще три городища і 59 курганів. У 1819р. та 1875р. тут знайдені скарби з древніх гривень і різних монет.

В 1650 році Гійом Левассер де Боплан в описі України писав: ” Ще нижче від Трипілля, від верхів’я гори, бачимо давнє місто Стайки. Тут є пором, яким переправляються через ріку”.

Назва села Стайки походить від слова “стойки”, тобто місце стоянки торгових суден на великому водному шляху “з варяг у греки”.

Містечко Стайки за Богдана Хмельницького було укріплене та стало опорним пунктом повстанців і козаків. Стайки в старовину були укріплені пунктом над Дніпром, про який часто згадується під час козацьких воєн.

У 1649р. Стайки стали сотенним містечком Канівського полку. Пізніше, у 1657 р. Стайки вже були володінням гетьмана Івана Виговського.” Після нього село перейшло до Петра Дорошенка.

7 лютого 1669р. Дорошенко ” пожалував Стайки з перевозом через Дніпро Митрополиту Йосипу Тухальському, який того ж року віддав їх на утримання Київській духовній академії”,  – “стверджує у 1864р. Л. Похилевич (“Сказания о населенных местностях Киевской губернии”).

За російсько – польським договором 1686р. Стайки залишилися за Росією, прикордонним пунктом, у той час, як територія Правобережної України, до Києва, ще більш як століття залишалась під владою Польщі.

Наприкінці XVII ст. село перейшло до гетьмана Івана Мазепи, який у 1707 році подарував його Києво – Печерському монастирю.

У 1854 р  – містечко Стайки – Стайківська волость — адміністративно-територіальна одиниця Київського повіту Київської губернії – складалася з 4 сіл. Населення – 13383 осіб (6651 чоловічої статі та 6732 – жіночої).

1.    Витачів — за 57 верст від повітового міста, 2518 осіб, 308 дворів, православна церква, церковно-парафіяльна школа, 16 вітряків, 2 кузні, 3 цегельні, 1 маслобійня.
2.    Стайки – за 62 версти від повітового міста, 4441 особа, 421 двір, православна церква, однокласна народна школа, земська пошта, 3 цегельні, 39 вітряків, 2 водяних млини, 3 топчатих млини, 5 кузень, 3 маслобійні. 9 разів на рік проводилися ярмарки.
3.    Стрітівка – за 70 верст від повітового міста, 3053 особи, 267 дворів, 2 православних церкви, церковно-парафіяльна школа, 24 вітряки, топчатий млин, кузня, 3 маслобійні.
4.      Халеп’я – за 54 версти від повітового міста, 3125 осіб, 253 двори, православна церква, церковно-парафіяльна школа, 3 цегельні, 18 вітряків, 2 кузні.

1863р – Місто Стайки на своїй мапі зобразив Зігмунд Нершман (Sigismond Gerstmann).

        Про те, що Стайки були державним селом (центром волості) згадує Географі́чний словни́к Королі́вства По́льського та інших слов’янських теренів  (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich 1902. — Тоm XV, cz. 2. — S. 616. (пол.)).

Ще у XVIII столітті у Стайках було налагоджено виробництво цегли, горшків, черепиці, засновником якого був рід Круківських.

Виробництво цегли започатковане під Забарським сипцем (Забара). Друге маленьке підприємство було під Юшківським шпилем, яке належало Байківським. Управляючим було призначено Ключицького, і тому ці перші заводи носили назву – заводи Ключицького. У 1908 році приїзжий Прохор Коплов прикупив у громади ділянку землі на березі Дніпра, під Прокопенковим шпилем, і в 1909 році з синами Тимофієм і Федором розпочали будівництво майбутнього підприємства.

Висота шару сировини становила 26 м. У 1910 році з цегли – сирцю було побудовано кільцеву піч та побудовано вже з опальної цегли димову трубу 47 метрів. У 1912 – 1913 р.р. Бяліковим, Кобловим, і Кур’яновим були побудовані цегляні заводи та привезена і встановлена парова машина з Німеччини “Вольф – Букау” та пресове обладнання. Поруч з машинним відділенням був побудований млин, який використовували для тонкого помелу борошна.

В 1918 році виробництво цегли зупинилося. Цегельня і млин були зруйновані (лише в 1926 році було поступово відновлено випуск цегли)

На території села в липні – серпні 1919р. перебував загін «отамана Зеленого» (Данила Терпила), що підтримував незалежність України, загинув за неї в боях з російсько-білогвардійськими окупантами. За переказами він часто заїжджав до  подруги на вул. Зеленій в Стайках.

Ще один земляк козак Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого, відомий український письменник, перекладач доби «Розстріляного відродження» репресований і розстріляний, а згодом посмертно реабілітований Григорій Стрілець (Косинка) у 20 – х роках минулого століття писав: «От і Стайки… Отаку мудру назву дали Стайки. І село справді стоїть не на горбах, наче стайки кіп: хати виринають довгими рядами, кущі схожі на стоги сіна завершені, а хліви – на півкопи – видне сільце таке”…

1932 – 1933 роки Голодомор – це величезна трагедія в історії України, жахливий злочин, вчинений проти нашого народу, адже, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, в Україні голод був актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої. Демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932—1933 роках становлять 3,9 млн.

В Київській області від Голодомору пострадав 731 населений пункт. Серед них наше село Стайки. У переліку населених пунктів (за алфавітним порядком) – №571. За кількістю знищених людей (встановлених жертв) п’яте місце – понад 2500 жертв.

     Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору в Україні 1932—1933 (Київська область)

Наш земляк Євлогієв Анатолій – художник-різьбяр створив з каменю для вічної па

м’яті нам і наступним поколінням меморіал Жертвам голодомору.

Герб та прапор села Стайки